Урочиста інавгурація нового академічного року в люблінській духовній семінарії
Урочисте святкування відбулось 25 жовтня у мультифункціональній залі семінарії. На урочистість було запрошено багато людей різного статусу. Зокрема було: чимало священиків, єпископи, архиєпископи: Станіслав Будзік та Іван Мартиняк, ректори навчальних закладів та представники влади міста Люблін. Святкова зала була дуже гарно прикрашена, в центрі можна було побачити хрест, з лівої стороні Папу Франциска, а з правої Матір Божу. На портреті Папи були написані дуже сильні та водночас прості слова, які він сказав люблінським семінаристам-дияконам підчас поїздки до Ватикану: «Не забувайте про Марію». Ці слова пригадають нам, що треба частіше звертатись до Матері Божої гарячою молитвою у кожній потребі. Вона, натомість, нас вислухає і донесе наші молитви своєму Синові Ісусові Христові. Бо сам Ісус нам доручив Марію як нашу матір, коли помирав на хресті кажучи: «Це син Твій, а до учня улюбленого – це Мати твоя». Тому спілкуймося з Марією як з своєю власною матір’ю.
Осінні реколекції з о. Тадеушом Хуком
Слава Ісусу Христу дорогі наші читачі та відвідувачі семінарійного сайту. Ось настала осінь, місяць жовтень і ми після довгих літніх канікул повернулися на навчання до нашої альма матер. Розпочалось наше навчання з пречудових реколекцій, які провадив отець Тадеуш Хук з 6 по 8 жовтня. На реколекціях була обов’язкова тиша, котра дозволила в особливий спосіб їх пережити. Протягом цих днів ми багато молились та роздумували: над своїм життям, над покликанням, над любов’ю Бога до нас. Реколекції – це час призадуми, це час зупинки, це час коли ми кажемо собі «Стоп!» і заглиблюємося в роздуми над тим, що робимо в повсякденні, над тим, як ми проживаємо це життя. На цих декілька днів світ для нас, наче, завмер, цьому відчуттю нам допомогли: тиша, виключені телефони та відсутність інтернету. Ми старалися цілковито віддатися Богові у руки, аби Він провадив нас та промовляв що та як маємо робити. Реколекції – це радість для душі і тіла, розум відпочиває, а душа споглядаючи на обличчя Бога, щиро молиться і дякує Йому за всі отримані дари та ласки.
На шляху до вірності оригіналові – Літургія в рідній мові
(З «Календаря Благовіста» на 2013 рік)
«Лист-звернення про редакцію тексту катехизмових правд і щоденних молитов в Українській Греко-Католицькій Церкві», даний Блаженнішим Святославом 14 серпня 2012 року, пригадав нам, що питання перекладів церковнослов`янських (а щодо оригіналу грецьких) текстів богослужінь на українську мову в нашій Церкві незавершене. Безліч інших важливих справ, суто церковних і тих опосередковано пов`язаних з життям греко-католиків в Україні, спричиняє те, що питання перекладів відходить на дальший план. Безперечно обрання нового глави Церкви, будівництво патріаршого собору в Києві, складні відносини з українською владою, реставрація Собору Святої Софії в Римі тощо – це пріоритетні справи, однак успіх євангелізаційної місії Церкви в значній мірі залежить від того, наскільки мова її богослужіння, катехизи і проповіді буде мовою сучасних україномовних адресатів Доброї Новини в Україні і всюди там поза її межами, де греко-католики українською моляться, пишуть і думають про Бога, Церкву і самих себе. З перекладами на живі мови не мають проблем тільки ті, що сакралізували давні літургійні мови, і спроби введення в богослужіння сучасних живих сприймають як святотатство. На моє запитання, чи сучасний православний грек розуміє свою Літургію, грецький студент Папського східного інституту дипломатично відповів: «розуміє, але не вмів би пояснити». Яка користь з розуміння, якщо не можемо ним поділитися з іншими, стати апостолами, що не є побожною церковною романтикою, але вимогою: «Господа Христа святіть у ваших серцях, завжди готові дати відповідь кожному, хто у вас вимагає звіту про вашу надію»(1 Пт 3, 15).
"Matka" męczenników. Prof. Hanna Dylągowa (1928-2016)
Tegoroczny lipiec naznaczony jest bolesnymi pożegnaniami. 15 lipca w Olsztynie zmarł prof. Michał Łesiów, lubelski slawista, zaangażowany członek greckokatolickiej parafii, za zasługi dla Kościoła odznaczony papieskim medalem Pro Ecclesia et Pontifice. 12 lipca w Warszawie zmarła prof. Hanna Dylągowa, wybitna badaczka historii Unii Brzeskiej. Grekokatolicy winni są Jej wdzięczność za przygotowanie „Positio historica”, dokumentu niezbędnego dla przeprowadzenia beatyfikacji Męczenników Pratulińskich. O postawie Pani Profesor pisałem tu http://seminarija.pl/archiwum/2-uncategorised/62-meczennicy-jakiej-sprawy.
W sobotę 20 sierpnia mija czterdziesty dzień od dnia śmierci śp. Hanny. Niech liturgiczna „Wieczna pamięć” zaświadczy, że doceniamy trud włożony w odczytanie i utrwalenie naszej przeszłości.
ks. Bogdan Pańczak
«Симптоми» покликання?
Дуже багато говоримо про покликання, особливо останнім часом, коли Церква у Європі переживає великий спад кандидатів до священства, монашества та й зрештою до властивого християнського подружжя. Однак Господь кличе, тільки людина не відповідає, бо щось їй заважає сказати «так». Культура є справді несприятливою для богопосвяченого життя, але також, напевно, молода людина не бачить в ньому чогось, що було б потрібним у цьому світі, чогось, що було б популярним. Хлопець чи дівчина не бачить величі та героїчності покликання. Спустошуються семінарії, новіціати через те, що молодь не відчуває достатньої мотивації, бо за ідею мало хто наважується віддати життя. Та християнство – це не філософія і навіть не ідея, але подія та Особа [1]. Ісус Христос – головний мотив для жертви та посвяти!
Один з незначних і погорджених. Проф. Михайло Лесів(1928-2016)
В час Пасхи 57-го року, перебуваючи в Ефесі, апостол Павло, спонуканий вістями з Коринту, написав до цієї, заснованої ним самим, спільноти листа-заклик до відновлення єдності, в якому читаємо: «Гляньте, брати, на звання ваше: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато благородних; але Бог вибрав немудре світу, аби засоромити мудрих, і безсиле світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, щоб жодне тіло не величалося перед Богом. Ним, отже, ви в Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога, й оправданням, і освяченням, і відкупленням, щоб було, як написано: „Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться”»(1 Кор 1,26-31).
Ще один «Паросток Великого»
«За хвилину входить о. ректор Й. Сліпий. Петро Ісаєв, голова делегації, з’ясовує причину нашої візити і просить о. ректора опікуватися новооснованим Товариством українських студентів католиків «Обновою». Ректор дає згоду…»
(Олег Огоновський,
«Християнство в дії. ТУСК «Обнова»)
Такими словами згадує Михайло Ждан, друг одного із засновників та першого голови Товариства українських студентів-католиків «Обнова», Петра Ісаєва, про відвідини отця Йосифа Сліпого, тоді ще ректора семінарії, підтримати починання студентства. Я дивуюся, що від тих часів, а це 1930 рік, залишилася не тільки ідея цього Товариства, яка несе в собі місію мирянина, зокрема студента, як активного елемента Церкви, живої Церкви, але той факт, що після більш, ніж 40-літнього підпілля «Обнова» відродилася та неустанно розвивається.
25 років священства - дар Божий
У народі кажуть, що 25-тирічний шлюб – це срібне весілля. Характеризується воно відданістю, любов’ю і гармонією. У християнському значенні шлюб – це союз, в якому присягається досмертну вірність. 25 років тому, отець митрат Стефан Батрух присягнув Богові свою вірність, віддаючи себе на служіння для Його слави; 19 червня в своєму парафіяльному храмі отець митрат урочисто відсвяткував своїх щасливих 25 років священства поєднуючи свій ювілей зі святом П’ятидесятниці. Після Божественної Літургії лунали щирі і теплі слова привітань від парафіяльної спільноти, іконописців (митців), спільноти Обнова, семінаристів та ще багато інших особистих побажань. Після Богослужіння була виставка ікон, а відтак святковий обід для всіх парафіян.