Без жодних сумнівів кожен із нас встиг за цей короткий час відкрити для себе і полюбити Торунь та Бидгощ – ці старі, середньовічні міста… Поїздка відбулась в рамках весняного формаційно-рекреаційного виїзду спільноти семінаристів та виховників римо-католицької та греко-католицької семінарій в Любліні, яка тривала два дні: 1-2 квітня… Ранній виїзд розпочався о 4 год. Довгу, для багатьох виснажливу дорогу, яка тривала сім годин, нам компенсували незабутні враження, чудові пізнавальні екскурсії.

Однак час був обмежений і ми, нажаль, не встигли охопити всю повноту історії цих міст, але, все-таки, встигли до глибини душі пройнятися  та відчути на собі дію зачарованих середньовічних міських мурів, а дехто зміг випробувати своє «сумління біля кривої вежі». Також змогли відвідати духовний центр міста, а особливо, Катедру Святих Янів. Варто згадати, що дорогою до центра міста Торунь ми відвідали Санктуарій Божої Матері – Зірка Нової Євангелізації та Святого Івана Павла ІІ, де молились Месу. Опісля відбулася зустріч семінаристів з отцем, який відповідальний за цю святиню. Було проведено пізнавальну екскурсію – ми познайомились з історією заснування цього, відносно молодого, відпустового місця. Водночас, в рамках нашого перебування в Торуню мали вільний час, який ми чудово провели в атмосфері вечірнього середньовіччя.

Наступного дня відбулася поїздка до Бидгощі. Чудове повітря та незабутня готична архітектура не залишила нікого байдужим. Мали унікальну нагоду, побувати на Месі в місцевій Бидгоській Катедрі, де ми молились до чудотворної ікони Матері Божої з білою трояндою, або як її ще називають «Мати чудової любові». Згодом відвідали місцеву семінарію, помолились у каплиці та почули привітальне слово отця-ректора. У семінарії навчається 20 семінаристів.

Вертаючись до Любліна ми відвідали Санктуарій «Нових Мучеників». Варто написати, що з цього місця в свою останню земну путь, відслуживши Месу, відправився Блаженний Отець Єжи Попелушко, перед тим, як прийняв мученицьку смерть від рук співробітників служби безпеки. Також помолилися перед пам’ятним знаком на місці, де співробітники тієї ж служби напали на отця та повезли його на муки. Перебуваючи в глибокій молитовній тиші та переживаючи внутрішнє зосередження кожен міг задуматися над своїм покликанням та над особистою готовністю прийняти добровільне терпіння заради Правди та Євангелії.

Наша семінарійна спільнота дякує всім, а в особливий спосіб Господу Богу, за чудову погоду, весняний настрій, незабутні враження та щасливе повернення додому.

Також сердечно дякуємо дорогим отцям-виховникам, які організували цей виїзд та доклали максимум зусиль, аби ця подорож була особливою та незабутньою.

Олег Дреслер

І курс

 фото:  Ігор Процик, www. seminarium.lublin.pl

{jcomments on}